Відійшов у вічність головний науковий співробітник Інституту екології Карпат НАН України, доктор біологічних наук, професор, почесний доктор Зволенського технічного університету та Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України, дійсний член УЛАН, почесний член Українського ботанічного товариства, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Степан Михайлович Стойко. Повідомляє Тячів News.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяСтепа́н Миха́йлович Сто́йко
Степан Стойко народився 14 березня 1920 р. у родині священика в с. Кричево.
1938 року закінчив у Хусті класичну гімназію і його призначили на посаду вчителя в гірському селі Новоселиця. Уже в гімназії чеський професор Антонін Шірмер прищепив йому любов до природи, яка супроводжує його ціле життя.
У 1945 р. Степана Стойка призначили референтом відділу соціального забезпечення в Народній Раді Закарпатської України в Ужгороді, звідки він одержав скерування на навчання до Львова.
Упродовж 1945—1949 років Степан Стойко навчався на лісогосподарському факультеті Львівського сільськогосподарського інституту, здобув кваліфікацію «Інженер лісового господарства». Після закінчення навчання, він два роки працював інженером лісового господарства й лісничим у Ужгородського лісгоспу.
У 1951 році зустрівся із академіком Петром Погребняком, який приїхав на Закарпаття в наукову експедицію. Академік Погребняк, який тоді очолював Інститут лісу АН УРСР, запропонував молодому спеціалістові вступити до аспірантури інституту. Під його керівництвом Стойко у 1955 р. захистив кандидатську, а 1969 р. — докторську дисертації про дубові ліси Карпатської гірської системи.
У 1962 році Стойко присвоєне звання доцента кафедри ботаніки і дендрології Львівського лісотехнічного інституту. У 1966—1970 роках був на посаді старшого наукового співробітника у Львівському відділенні Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного АН УРСР, а протягом наступних 4 років завідував відділом охорони природних екосистем у Державному природознавчому музеї АН УРСР.
У 1970 році одержав науковий ступінь доктора біологічних наук за спеціальністю — «ботаніка» в Інституті ботаніки АН УРСР.
У 1980 році йому було присвоєно вчене звання професора.
У 1974–2000 роках був завідувачем відділу охорони природних екосистем в Інституті екології Карпат НАН України, а з цього часу працює головним науковим співробітником Інституту екології Карпат НАН України.
За сумісництвом з 1972 до 2000 року працював на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка на кафедрах фізичної географії, раціонального використання природних ресурсів і охорони природи.
Виступав з лекціями в Агрономічному університеті імені Менделя (Брно, Чехія), Університеті імені Етвеша в (Будапешт, Угорщина), в Кельнському університеті (Кельн, Німеччина).
Професор Стойко був членом редколегії низки фахових часописів («Науковий вісник НЛТУ України», «Наукові праці Лісівничої академії наук України»).
Степан Стойко — один з ініціаторів видання «Зеленої книги України» (1987), в якій обґрунтував синфітосозологічний індекс оцінки раритетних фітоценозів та описав понад 40 рідкісних лісових синтаксонів.
Тривалий період він очолював Президію Львівської обласної організації Українського товариства охорони природи (УТОП) та Наукову раду Львівського будинку вчених. Також був членом Ради Українського ботанічного товариства та заступником голови Ради з проблем біосфери Західного наукового центру.
Стойко володів чеською, словацькою, угорською, польською мовами.
Професор Стойко — автор 10 наукових і науково-популярних монографій та 400-х наукових праць. Опублікував самостійно і в співавторстві більше двадцяти наукових монографій, науково-популярні книги, підручники, понад 400 наукових праць.
Нагадаємо, що
Як повідомляв портал Знай.uа,
Також портал Знай.uа писав, що
